До мене звернувся старий товариш, військовослужбовець, попросив опублікувати його текст. Старому другу вірю, тому на публікацію погодився, а висновки вже робіть самі.

Я – військовослужбовець НГУ, завжди пишався своїм званням офіцера, і ніби досі пишаюся, але не можу не розказати свідком чого став цими днями.

Був на навчанні артилеристів на полігоні НГУ у селі Старе. Командування зібрало артилеристів всіх частин Нацгвардії щоб подивитися, на що здатна арта. І Азов приїхав. Враховуючи все, що колись доводилося чути про цей підрозділ, справді дивним для мене стало те, що азовські розрахунки Д30 виявилися найкращими. Мішені розбивали прямим влучанням. Виявляється, у азовців вивірити гармату може кожен командир гармати, натомість у нас більшість офіцерів цього на це не здатні, не кажучи вже про старшого гармати. Під час однієї зі стрільб азовці прямим влучанням розбили мішень на щепки, я такого ще за всю свою службу не бачив. Варто визнати, це рівень. Я до Азову завжди ставився нейтрально, як і більшість моїх товаришів по службі, і ніколи б не повірив у таке, якби не впевнився на власні очі.

Була б арт. дуель між трьома азовськими Д30 та всіма іншими артилеристами НГУ, які були в Старому, а це 6 САУ та 4 Д30, азовці, і у здавалося б програшному для себе становищі, усіх розгромили. Мабуть, роль грає все ж те, що вони добровольці. Строковики та мобіки лише про дембель думають, їм на саморозвиток зазвичай плювати, як мені здається.

Але весь прикол, саме те, що змусило мене написати цей текст, виявився в оголошенні результатів навчань. Командування полігону в особі керівника стрільб – полковника Юрія Іванущенко на заключній нараді оголосили, що артилеристи Азову стали кращими за всіма показниками. Проте через деякий час командування змінило свою думку та оголосило переможцем артилеристів в/ч 3017, які, за попередніми результатами, зайняли друге місце. Азовцям же кинули нашвидкуруч придуману нагороду – «кращого розрахунку». Є інформація, що вказівка так вчинити з Азовом надійшла від самого командувача НГУ. І тепер я, солдат який служить в підпорядкуванні такого командира, не знаю, як він після цього зможе носити генеральські погони.

Це ж попросту приниження не тільки для азовців, але й для бійців, які отримали нагороду незаслужено, та і для всіх нас взагалі. Якщо комусь Азов перейшов дорогу – це не привід ось так публічно проявляти настільки упереджене ставлення, свідком якого став я. Азов, як виявилося, вже давно не просто добровольчий підрозділ, бійці своїм умінням показали найкращий результат у стрільбах, який присудили іншим. Ідіотизм якийсь, інакше не скажеш. Вірю лише у те, що свою першість Азов ще не раз доведе на полі бою, а ті заслуги, як відомо, забирати та присвоювати іншим не так вже і просто.

Дмитро Сулима