Журналіст ІНФОРМАТОРа поспілкувався з Міністром інфраструктури України Володимиром Омеляном.

Під час інтерв’ю Володимир Омелян розповів про хід підвідомчих міністерству реформ в Україні. Він неодноразово заявляв про свою готовність боротися з корупцією у всіх її проявах. Через це діяльність Омеляна нерідко провокувала конфлікт інтересів з олігархічними групами в країні.

Міністр заявив, що тримає високу планку у роботі міністерства, хоча й розуміє, що це дуже складно.

– Що Ви можете сказати про реформи в Україні за останні півтора року? Чи впроваджуються вони?

– Я себе тішу, що деякі речі дійсно змінилися, але в залежності від того, з чим порівнювати. Якщо порівняти з Україною у 2013-му році – так, у 2017-му дійсно є прогрес. Але якщо співставляти з іншими державами – ми катастрофічно відстаємо та фокусуємося на цінностях і цілях минулого століття. Традиційними методами чи технологіями нам не вдасться витягнути Україну вперед – це і є причиною мого величезного незадоволення. Я прекрасно розумію, що між тим, що можна зробити, і тим, що робиться – розрив колосальний.

– Чи є шанси змінити мислення людей і вивести країну на новий рівень?

– Людей треба вести вперед, їм треба показувати дорогу. На жаль, зараз лідери самі не розуміють, куди треба йти і чого вони хочуть. Якщо вони хочуть змінити щось лише для себе, а не для людей, то шанс змін малий. Я сподіваюся, що прогрес не зупинити і ми рухаємося у правильному напрямку, але питання у тому, як ми це робимо: повземо, їдемо чи летимо на Hyperloop.

– Влітку компанія МАУ зініціювала ряд судових позовів, а у вересні Ви подали зустрічний позов. На яких етапах зараз знаходяться справи? 

– Посада міністра інфраструктури дає незабутній новий досвід у всіх напрямках. Судові перепитії – це один зі способів мене зупинити. Є багато охочих відкрити проти мене кримінальні справи, аби я тільки нічого не робив.

Усі справи зараз на стадії розгляду, тому поки немає сенсу коментувати щось завчасно. Насправді, це все – нормальний механізм у правовій державі, покликаний з’ясувати позиції сторін. Побачимо, наскільки прозоро він буде реалізований.

– Це може якось зашкодити входженню Ryanair і ще трьох лоукостерів в Україну?

– Я вірю, що Ryanair та інші лоукостери в Україні будуть. Також мені не хочеться, аби склалося хибне враження, що я працюю на іноземні компанії, адже саме таке твердження намагаються тиражувати. У мене є бажання створити активний ринок із прозорою конкуренцією, на якому будуть змагатися найкращі та перемагати найсильніші. Тут я однаково готовий підтримувати як Ryanair, так і МАУ, аби в них були рівні умови і можливості. Сподіваюся, що входження лоукостерів надасть українцям можливість зручно і дешево літати, а іноземці, які не наважувалися летіти в Україну на вихідні за 500 євро, тепер зможуть зробити це, заплативши за квиток 30 євро.


Девід О’Брайан і Володимир Омелян відривають у Києві нові рейси / Фото: Facebook Volodymyr Omelyan

– Чому Павла Рябікіна не звільнили з посади керівника державного аеропорту після гучного скандалу влітку?

– Я сподіваюся, що кожна сторона цього скандалу зробила для себе висновки. Зараз Павло Рябікін активно працює над тим, аби в Борисполі була присутня максимальна кількість авіакомпаній. Аеропорт не повинен надавати приховані преференції певним перевізникам.

Чи намагався Ігор Коломойський вирішувати свої бізнес інтереси напряму з Вами?

– Ми ледве знайомі. Ті два рази, коли я його бачив, – це були загальні бесіди у великих компаніях, які не стосувалися МАУ. Також я не впевнений, що травля, яка була влаштована в окремих медіа проти мене – його особиста вказівка. Я більше схильний вважати, що до цього причетні інші люди.

— Щодо цифрової інфраструктури: коли можна очікувати на 4G-покриття в Україні?

– Розвиток цифрової інфраструктури, застосування передових технологій – це якраз ті фактори, які можуть вивести Україну вперед. 4G – це не зовсім питання Міністерства інфраструктури, але ми його відслідковуємо. Я сподіваюся, що перші конкурси, які вже оголошені, призведуть до того, що вже в наступному році у нас будуть впроваджені перші стандарти 4G у містах. У майбутньому 4G має покрити всю Україну. Зараз ми взагалі намагаємося розібратися з 3G, який абсолютно нерівномірно покриває територію України: багато трас державного та навіть міждержавного значення досі залишаються без зв’язку у багатьох місцях. Я не кажу вже про окремі села. Нормальне покриття по всій Україні – першочергове завдання. Надалі ліцензії, отримувані операторами, будуть містити вимогу покривати зв’язком всю Україну, а не тільки вигідні їм місця.

– Чи можливе масове використання електрокарів в Україні?

Електрокари – це вже реальність в Україні. Мене дуже тішить, що українці психологічно вже до цього готові, більше того – самі почали обирати електроавтомобілі, не чекаючи на окрему програму з боку уряду. У багатьох інших державах для того, щоб населення пересідало на електрокари, потрібні вмовляння чи дотації. Українці роблять це самі.

Попит на електромобілі в Україні виріс на 227%. В минулому році Україна входила в топ-5 країн, які динамічно закуповують електрокари. У цьому році темп зберігається: впродовж 10 місяців 2017 року в Україні було реалізовано 2225 електромобілів.

Якщо парламент підтримає великі законопроекти щодо стимулювання розвитку ринку електрокарів в Україні (не тільки їх імпорт, а і виробництво батарей), то все буде добре. Це може бути великим шанс для України перестрибнути у четверту промислову революцію. Коли країни, які відстають, швидко перестрибують такі етапи – вони вириваються вперед. Це саме те, що зробив Китай, який вчасно зрозумів, що не зможе здолати Mercedes, Audi чи BMW, тому перейшов у нішу електрокарів. Зараз Китай найбільший виробник електрокарів у світі.

На скільки відсотків виконано план ремонту автомобільних доріг в Україні?

– Якщо оцінювати за фактом намірів, анонсованих державою, та планів фінансування – нижче, ніж я хотів. Якщо виходити з того, які реально кошти нам були надані, а також врахувати, що Укразалізниця зірвала плани постачання сировини та матеріалів для будівництва доріг у низці областей, то я задоволений цим відсотком, бо він дійсно великий. У цьому році ми відремонтували понад 2000 кілометрів доріг, а за 2 останні роки більше, ніж 3000 по всій Україні. Навіть для середньої держави ЄС це велика цифра.

Мені дуже приємно, що за результатами соцопитування, опублікованого днями, найбільшою зміною, яку дала влада, українці вважають ремонт доріг – підтримка 45%. Жодна інша реформа такого не принесла.


Володимир Омелян та Олег Ляшко на відкритті відремонтованої ділянки дороги на Київщині / Фото: Осман Карімов

– Тобто тут українці довіряють уряду?

– Вони бачать, що зміни є і дороги будуються. Колись у нас був прем’єр-міністр, який розповідав, що 97% доріг відремонтовано, а всі просто їздять по тим 3% поганих доріг.

Наразі ми ремонтуємо відсотки, але вони помітні, бо це основні траси державного і міждержавного значення. Якби ми отримали те фінансування, яке хотіли, то змогли б відремонтувати всі дороги між обласними центрами. На перешкоді цим амбітним планам стоїть нестача коштів. Також ми почали децентралізацію «Укравтодору» і законом затвердили передачу доріг на місцевий рівень разом із фінансуванням – це великий крок вперед. Система буде працювати, вона вже імплементована.

– Якщо порівнювати «Укрзалізницю» за часів Кірпи і зараз, то результати будуть невтішні. Що нині заважає реформувати залізницю та, хоча б, дістатися того рівня, який був у 2002-2003 роках?

– Я переконаний, що навіть якби Кірпа був живий сьогодні, то він би не зміг так само керувати залізницею, як 10 років тому. Умови «гри» змінилися: міністр вже не є тією фігурою, яка одноосібно приймає рішення і робить те, що хоче. «Укрзалізниця» сьогодні – це баланс політичних інтересів і інтересів компаній. Я дуже незадоволений станом залізниці зараз, і я єдиний міністр, який відверто критикував і критикує її за корупцію та неефективність. Ніхто інший публічно цього не робив.

Поки непомітно суттєвих світоглядних зрушень в управлінні компанією, хоча спроби є. Євген Кравцов хоче щось зробити, але він часом нагадує мені мене самого в ролі учасника шоу на виживання: тебе зв’язують ланцюгами, кидають у клітку, клітку опускають під воду, а потім усі з цікавістю дивляться, випливеш ти чи ні.

Це не робота – це неправильний формат управління державою. І це не реформа. І реформи, у такому випадку, ніколи не буде.


Володимир Омелян інспектує потяг «Київ – Миколаїв – Херсон» / Фото: Міністерство інфраструктури України

– У зв’язку з чим подорожчали квитки на потяги?

– Я не бачу, куди ці гроші реально йдуть. Я не бачу, що компанія покращує свій сервіс чи парк. Відбувається гра з пасажирськими перевезеннями: з одного боку ми тариф ніби не піднімаємо, але він чомусь увесь час росте. Зараз з’явилася нова ідея щодо поділу потягів на класи – вона заслуговує на увагу. Але, знову ж таки, спершу – сервіс, потім –  гроші. І навпаки не може бути. Ми не можемо просити людей платити більше за ту ж саму, або нижчу якість.

– Чи можлива в найближчому часі поява приватних перевізників на українській залізниці? Тим паче, Ви неодноразово заявляли про намір подолати монополію на залізниці.

– Це об’єктивна вимога часу. Зараз конкуренція між державними і приватними перевізниками успішно запроваджена в Європі. Для цього Україні потрібна базова річ: новий закон про залізничний транспорт. Як би сильно не впиралися окремі парламентарі, ми внесли цей закон у Верховну Раду. Внесений він від імені відомого депутата-залізничника Віктора Остапчука. Ми повністю узгодили його текст та ідеологію з «Укрзалізницею» – вона на 99,9% з ним погоджується. Також цей закон підтримує Єврокомісія і європейські експерти. Ті люди в парламенті, які каламутять воду, зараз не зможуть протистояти і будуть змушені підтримати закон.

Взагалі, нам потрібно зрозуміти, як розвивається залізниця, аби створити конкуренцію на ринку та щоб перевізники конкурували між собою і створювали кращий сервіс. Зараз «Укрзалізниця» постійно перебуває на межі технічного дефолту. Я поки не бачу там команди, здатної докорінно змінити ситуацію, тому тільки вільний ринок може щось істотно змінити.

– Вам як голові відомства, було відомо про відмивання коштів братами Дубневичами і ви про це не раз заявляли. Нещодавно відбулися обшуки у компаніях, пов’язаних з Дубневичами, чи відомо Вам щось про деталі та результати цих обшуків?

– Я дуже вдячний генеральному прокурору Юрію Луценку, бо розумію, яких зусиль йому коштувало провести ці обшуки. Мені відомі підозрювані, і для мене надважливо, аби ця справа була належним чином розслідувана і доведена до суду. Всю більш детальну інформацію надасть Генеральна прокуратура, бо це її компетенція.

– Якою Ви бачите Україну через 30 років?

– Я чітко розумію, що Україна повинна стати модерновою країною. Опорні точки це, по-перше, високотехнологічний агропромисловий комплекс. Так, Україна є великим експортером зерна і соняшникової олії, але невеличкі Нідерланди експортують вдвічі більше агропромислової продукції, ніж весь український експорт загалом. І це виключно завдяки використанню сучасних технологій. По-друге, реформа фінансової системи, включаючи податкову. По-третє, це приватизація. Держава є неефективним господарником. Все стратегічне має залишитися державним, все інше на умовах прозорих і відкритих конкурсів треба продати, віддати в концесію чи оренду. Бізнес краще знає, як заробляти, він орієнтований на прибуток і розвиток. Державні ж підприємства у своїй більшості є вікном для виведення державних коштів, зловживань та розкрадання. І, по-четверте, це розвиток високотехнологічних галузей.

Так, сільське господарство важливе, але воно повинно бути лише базою, а вперед Україну мають вести інші види промисловості. Звісно, ми можемо ще століття продавати виключно зерно. А можемо вже за п’ять-десять років стати невід’ємною складовою нових галузей в розрізі світових економічних і технологічних процесів. Наприклад, виробляючи літієві батареї. І таких ніш є багато. Треба просто шукати нове місце для України на мапі світу. Нас не 35-45 мільйонів, а 7,5 мільярдів. І на цей ринок ми повинні орієнтуватися.

У сучасному високотехнологічному світі одна з головних вимог до громадянина – креатив. Українці у цьому плані дуже розвинені. Хоч іноді ми не можемо довести справу до кінця, але креативні. Така навичка – на вагу золота у сучасному світі. Тому уряд повинен не заважати, а просто створити нормальні умови – усе інше люди зроблять самі. Я щиро переконаний, що майбутнє за високотехнологічними галузями. Ми можемо тішитися аграрною чи гірничорудною промисловістю, але це все – минуле століття.

До відтоку людей з України я ставлюся спокійно – це природній процес, людина сама повинна вибирати, де їй жити. Дуже добре, що у нас є безвіз, і Україна відкрита для світу. Я думаю, що з часом, коли зміниться політична ситуація, і люди зрозуміють, що тут можна інвестувати, вони почнуть повертатися.

– Ви спростували інформацію про те, що Ваша дружина присутня у списку тих, хто замовив новий Mercedes-Maybach. На Вашу думку, кому була вигідна така провокація та хто був її замовником? 

– Своєрідний політичний гарт – ще одна сторона моєї посади. Я знаю замовника цієї «качки». Подібні провокації – це абсолютно природня реакція людей на зміни. Уявімо абсолютно інтелектуально і морально вбогого умовного олігарха-чиновника, який все життя контролював грошові потоки і вважав, що держава – це він. Цей чиновник прекрасно розуміє, що без державного ресурсу він нічого не вартує у цьому житті, тому у нього, безумовно, є алергічна реакція на зміни навколо нього.

Декому зручно сказати, що Омелян – такий самий, як усі. Усі крадуть, і він краде. Вони не можуть зрозуміти, що я можу жити і живу на зарплату, що маю інші цінності і геть відмінні цілі. Але це – нормальна боротьба, на кшталт того, коли хворому організму дають пігулку і він спершу не сприймає її, а тільки потім починаються нормальні лікувальні процеси.

Історія з Maybach була кумедна. Я вдячний людям, які працюють проти мене, бо вони розуміють, що в мене є смак, адже це не просто машина, а унікальний електромобіль. Броньований Mercedes я би точно не замовив, а рідкісний електрокар, якби мав за що, – міг би. Щоправда, його навіть не випускають, і навіть віртуозно придумана версія може розбитися об правду. Як і сталося.

– Ваша дружина повідомила, що готова стати першою леді країни «Якщо Вова хоче, то і я готова». Чи маєте Ви намір балотуватися у президенти на наступних виборах у 2019 році?

– Там трохи інакше було: її запитали «Чи готова вона мене підтримати?». У нас в усьому панує довіра в сім’ї, я в усьому підтримую дружину і захоплюсь її успішною дизайнерською роботою. Її колекції продаються по всьому світу, а я не зміг би навіть хустку нормальну придумати. Вона вірить в мене – мені це дуже приємно.

А щодо політичних амбіцій: я просто звик, що маю бути щасливим від тої роботи, яку я роблю. Зараз я щасливий, що можу реалізувати себе на посаді міністра, але я буду не менш щасливим опозиційним антикорупціонером, наприклад. Чи у парламенті, приміром.

– Що для Вас значить бути хорошим чиновником?

– Покійний батько привив мені дві риси: порядність і звичку думати спочатку про людей, а потім про себе. Якщо ти державний чиновник, то у тебе немає права на помилку, немає права на особисті інтереси, ти несеш відповідальність за людей. Якщо людина це розуміє, то інші базові речі прийдуть самі. Проблема у тому, що багато чиновників вважають, ніби державний ресурс – це їх ресурс для особистого збагачення. Коли таке зникне, то ніхто не буде садити свого представника на державне підприємство, яке він буде грабувати, а потом на ці гроші купляти гречку для людей.


Володимир Омелян та Андрій Лозовий на зустрічі щодо державних питань / Фото: Facebook Андрій Лозовий

– І наостанок: «Дорога до Бандери» для Вас це виконання «доручення» народного депутата Андрія Лозового, піар чи вшанування Національного Героя України? 

– Я поважаю Андрія Лозового, але це був мій внутрішній поклик. Хоча Андрій, дійсно, перший звернув мою увагу на цей шлях. Ми хотіли його зробити у цьому році, але через те, що «Укрзалізниця» зірвала постачання матеріалів, ремонт дороги буде завершений вже у 2018. Ми її зробимо обов’язково.

Дороги до Національних Героїв України повинні бути. Люди повинні туди їздити і бачити, де народилися ті, хто змінював Україну.

Спілкувалася Анна Колянчук

для ІНФОРМАТОРа