Лідер ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко бореться з олігархами лише на ефірах. За межами телестудій вона перебуває з ними в комфортних стосунках.

Юлія Тимошенко знову взялася за старе: за критику олігархів. Нещодавно на Погоджувальній раді у ВРУ політик заявила: «Олігархи продовжують знущатися над Україною. Але ситуація досить сильно змінилася, тому що до знущання над Україною долучилися глобальні утворення – та ж олігархія, діяльність якої абсолютно чітко спрямована на те, щоби в України, яка сьогодні надзвичайно слабка в управлінні, економічно та фінансово, забрати останні сили. Глобальна фінансова олігархія використовує Україну як корабель без руля і вітрил, щоби заробити величезні гроші на нашій біді».

Елемент новизни в цих словах Тимошенко присутній: раніше вона критикувала національну олігархію, тепер переключилася на глобальну. Але зараз не про це… Тимошенко знову приміряє на себе образ головного борця з абсолютним злом України – олігархами.

Для лідера «Батьківщини» це не вперше. У 2014 році, висуваючи свою кандидатуру на пост президента України, політик зверталася до співвітчизників:

«Якщо на цих президентських виборах ми не покінчимо з олігархією, з тіньовим фінансуванням виборчих кампаній, не покінчимо з тим, що політиків приватизують ще до того, як вони стають президентами – якщо ми це не змінимо, то у нас немає шансів.

Поки олігархи чи так званий тіньовий бізнес, збудований на державних грошах, стає політикою, поки він керує і ставить завдання президентам, прем’єрам, урядам, фракціям, депутатам, – в України немає і не буде майбутнього. Тому що ваші інтереси докорінно розходяться з їхніми інтересами.

Сьогодні у пострадянських країнах зарплати вищі, ніж у нас, тому що у нас за кулісами – олігархи. Ви ніколи не зможете позбутися монополій і як наслідок високих цін, поки олігархи стоять за кулісами і обкладають вас податками».

Але це також був не перший «викид» в сторону олігархів. Історія публічної війни колишнього прем’єра з олігархатом розпочалася в далекому 2001 році. Тоді після звільнення з поста міністра з питань паливно-енергетичного комплексу Тимошенко ініціювала створення Форуму національного порятунку, який поставив собі за мету усунути від влади олігархічний режим Леоніда Кучми.

Якщо на публіці політик позиціонувала себе як борець з олігархами, то у владних кабінетах вона воліла мати з ними спільні справи, а не протистояти їм.

Видання ІНФОРМАТОР навіть не буде намагатися розповісти про всі відомі (і не дуже відомі) факти співпраці лідера «Батьківщини» з «ділками» великого бізнесу – масиви інформації про це настільки об’ємні, що навряд чи їх можна помістити в одну книгу, не те що статтю. Наша мета набагато скромніша – на прикладах кількох штрихів з біографії Тимошенко продемонструвати, що вона аж ніяк не є опонентом олігархів, а, швидше, навпаки по одну сторону барикад з ними.

Від олігарха до політика

У політику Юлія Тимошенко прийшла з бізнесу. Великого бізнесу. Який розвивався і процвітав завдяки впливовому покровителю в Кабінеті Міністрів. Ім’я цього покровителя – Павло Лазаренко. Як тільки Кучма звільнив Лазаренка з посади прем’єр-міністра, підприємницькій діяльності Тимошенко прийшов кінець.


Тимошенко, Турчинов, Лазаренко

Тепер про все по поряду. У 1991 році тоді ще нікому невідома Леді Ю разом зі своїм чоловіком Олександром Тимошенко заснувала «Корпорацію український бензин» (КУБ). В акціонерах у компанії були іноземні інвестори, що дозволяло їй отримувати податкові пільги.

Довгий час КУБ не займала серйозних позицій на ринку торгівлі нафтопродуктами. Згодом сім’я Тимошенків перереєструвала підприємство, змінивши назву на «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), яка зайнялася імпортом природного газу з Росії і країн Азії. Дуже швидко ЄЕСУ стала монополістом у своїй сфері діяльності і вже у 1996 році річний обсяг продажів корпорації досяг 11 мільйонів доларів. Правда, фінансовий успіх до Тимошенко прийшов не завдяки її розумовим чи організаційним здібностям, а знайомству з Лазаренком. У його партії «Громада» ЮВТ тривалий час займала позицію першого заступника.

Пік діяльності ЄЕСУ припадає на 1995-1997 роки. В той же час Павло Лазаренко обіймав посаду віце-прем’єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу (через п’ять років на цю ж посаду була призначена Тимошенко), а згодом і прем’єр-міністра. Щоби ЄЕСУ легше працювалося, високопосадовець активно знищував її конкурентів, за що отримував фінансові «винагороди» на іноземні рахунки.

В червні 1997 року Кучма відправив Лазаренка у відставку. Приблизно тоді ж Податкова інспекція нарахувала ЄЕСУ 1,4 мільярда гривень штрафних санкцій, а уряд позбавив компанію ліцензії на зайняття діяльністю. Від продажу газом Тимошенко прийшлося відмовитися, і з бізнесу, який безумовно був олігархічним, вона подалася у політику.

Тимошенко і олігархи – навіки разом!

Потрапивши у парламент, а згодом в уряд лідер «Батьківщини» лише зблизилася з дуже багатими людьми, які далеко не завжди можуть похвалитися тим, що чесно заробили свої статки.

Згадуючи роки роботи прем’єр-міністром, Тимошенко любить розповідати, як повернула державі, а потім повторно продала гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь». Натомість, вона воліє мовчати про співпрацю з керівником «Індустріального союзу Донбасу» Сергієм Тарутою та очільником групи «Приват» Ігорем Коломойським.

Її мовчання не випадкове. Справа в тому, що Коломойському екс-прем’єр фактично віддала на розграбування ПАО «Укрнафта», кінцевим бенефіціаром якої є український народ. Саме Тимошенко дозволила тодішньому керівнику НАК «Нафтогаз» Олегу Дубині укласти з компаніями олігарха акціонерну угоду про корпоративне управління, згідно з якою Коломойський отримав право призначати голову «Укрнафти». І це при тому, що олігарх володів лише 40% акцій компанії.

Своя корупційна історія у Тимошенко з Тарутою. В часи прем’єрства вона створювала для його бізнесу «тепличні» умови: пільги та преференції при експорті металу. Це дозволило донецькому олігарху у другій половині 2000-х входити у десятку найбагатших українців, а його ІСД стабільно потрапляв в топ-30 металургійних компаній у світі.


З Тарутою Тимошенко знайома з середини 90-х

Пішовши в опозицію до Петра Порошенка і сформованої навколо нього парламентської коаліції, Тимошенко не пішла в опозицію до олігархату. Наразі у фракції «Батьківщини» є щонайменше два депутати, наближені до олігархів.

Один з них Олександр Абдуллін, який виконує функцію комунікатора між Коломойським і Тимошенко. До олігарха політик регулярно літає в Женеву, де вочевидь обговорює формат співпраці напередодні президентських і парламентських виборів.


Абдуллін вже більше десяти років залишається вірним соратником Тимошенко

Також у фракції «Батьківщини» засідає людина Віктора Пінчука – Олена Кондратюк. З олігархом парламентарку пов’язує її чоловік Олександр Богуцький, який керує медіагрупою Пінчука StarLightMedia.


Олена Кондратюк з чоловіком

Як би Тимошенко не намагається протиставляти себе олігархам, факти говорять про те, що вона залишається їхнім вірним союзником. І не варто сподіватися, що щось зміниться через кілька років, особливо після потрапляння «опозиціонерки» у владні кабінети.

Олег Виговський

для ІНФОРМАТОРа