25 лютого президент України підписав указ, покликаний протидіяти інформаційному впливу Росії в умовах розв’язаної нею гібридної війни.

Так, Петро Порошенко затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони “Про Доктрину інформаційної безпеки України”.

Відтепер, Міністерство інформаційної політики буде моніторити українські ЗМІ та ресурси мережі Інтернет з метою виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні.

Здавалося б, доктрина передбачає благо, захищатиме національні інтереси громадян та забезпечить їх інформаційну безпеку.

Без імені
Текст Докрини інформаційної безпеки України на сайті Президента України

“Пріоритетом державної політики в інформаційній сфері стане унеможливлення вільного обігу інформаційної продукції (друкованої та електронної), що містить пропаганду війни, національної та релігійної ворожнечі, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України; провокації на масові заворушення”, – йдеться у описі правової ініціативи.

Однак, низка експертів уже висловилися проти такого проекту, а у соцмережах її охрестили “пакетом Ярової для України”.

У коментарі для журналіста ІНФОРМАТОРа юрист, заслужений адвокат України Сергій Войченко заявив, що такі укази для медійнго простору Україні є абсолютно недопустимими.

“Благими намерениями вымощена дорога в ад. Сидить Віктор Федорович у Москві та думає: “А що, так можна було?”.

Ми отримуємо дуже цікаву ситуацію: якщо уважно прочитати доктрину, то, в принципі, усе дуже зрозуміло, все дуже правильно і має оригінальний підхід.

Ми вже маємо станом на сьогдні, що в Харкові канал радіо “Вести” відімкнули. Багатьом іншим каланалам не продовжують ліцензію. Чому? Тому що вони говорять щось погане про Україну? – ні. Можливо тому, що вони говорять правду? Відкривають усім очі на те, що при владі бандити, корупціонери та крадії?

Тепер влада закриватиме рота ЗМІ, які розповідатимуть про те, що депутати провладної коаліції задекларували мільярди, про те, що їх фірми виграють тендери, про те, що депутати від “Народного фронту” стріляють у людей.

Для медійного простору України такі укази є абсолютно недопустимими. Я обурений: на моє глибоке переконнання, уся журналістська спільнота повина на це відреагувати.

Замість того, щоб покращувати економічний стан держави, влада вкотре намагається обмежити громадян у їх правах. Звісно, що набагато легше нічого не робити, продовжувати красти і казати: “Тихо, а то Путін нападе”.

По-перше, якщо подивитись на ситуацію з юридичної точки зору, то українському законодавстві немає поняття інформаційної війни, хоча в загальному положенні Доктрини про неї йде мова.

17029111_636959459842483_859803521_nПо-друге, в Україні факт війни не визнаний. Натомість, в Україні є АТО. Тобто, ми знову повертаємось до банальної термінології, через яку в нас усіх зв’язані руки. Усі термни, які вони застосовують – незаконні.

Доктрина, яку підписав пан Президент, суперечить чинному законодавству України.

Є журналістська спільнота, є уповноважені з прав людини, які мають звернутися до суду з метою визнання неконституційності цього указу.

Згідно зі статтею 111 КУ, Верховна Рада України в порядку імпічменту може усунути Президента з посади, у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Буде створена спеціальна тимчасова слідча комісія, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі, які розслідуватимуть порушення закону.

Тому я закликаю журналістську спільноту гостро та невідкладно реагувати”, – упевнений юрист.

Богдан Тицький, координатор “Чорного Комітету” вважає, що Україна активно рухається за вектором, аналогічним пропагандистській інформаційній політиці Росії.

“Порошенко дуже довго розповідав про те, що нам потрібно в Європу, а сам робить усе можливе для того, щоб ми рухалися у бік Росії.

Завдяки цій доктрині у нас почнеться переслідування і закриття інформаційних ресурсів виключно через розміщену на них інформацію, так само громадян зможуть переслідувати за “недоречні” коментарі у соцмережах, на сайтах, тощо.

Це лише черговий крок до диктатутри, яка плавно впроваджується режимом Порошенка. Янукович, наприклад, керувався більш примітивними методами, на відміну від теперішнього президента. Нинішній очільник свої хитрі й підступні “реформи” прикриває патріотичними гаслами.

Свого часу на патріотичному тлі запроваджував свою диктитуру і Путін. Тепер в РФ будь-яка вулична позиція придушується, будь-яка інформаційна незалежність і безпека винищується.

Цей крок становить серйозну загрозу правам і свободам наших громадян і на нього потрібно реагувати. Рятує нас те, що Україна – це не Росія, ми маємо зовсім інші реалії з поділом медіа-ринку. Все-таки українці – народ, який вміє скидати президентів, тому будь-які спроби посилити диктатуру пришвидчать відставку чинної влади.

Demonstrators gather during a rally in downtown Kiev, Ukraine, on Sunday, Dec. 1, 2013. As many as 100,000 demonstrators chased away police to rally in the center of Ukraine's capital on Sunday, defying a government ban on protests on Independence Square, in the biggest show of anger over the president's refusal to sign an agreement with the European Union. (AP Photo/Ivan Sekretarev)
Протест 01.12.2013 у Києві, з вимогою відставку уряду

Українці в силу певних історичних подій, звикли боротися за свою свободу слова і це у них виходить значно краще, ніж у громадян інших країн Європи чи Росії. Звісно, що ризики великі, але в тому, що наш народ зможе відстояти свою свободу слова, я не сумніваюся”, – розповів Тицький у коментарі для ІНФОРМАТОРа.

Політемігрант з Російської Федерації Андрій Кузнєцов стверджує, що українська влада запускає потужну промосковську репресивну машину.

“Зараз багато країн намагаються убезпечити себе від зовнішніх атак та негативних впливів. Наприклад, у Сполучених Штатах є “Патріотичний акт”, який надає можливість певним спецслужбам прослуховувати і моніторити активність у соцмережах.

The-Patriot-Act-is-watching-you.-Image-credit-Ashleigh-Nushawg-e1432143146572
Протест у США проти “Патріотичного акту”

Приблизно те саме було ухвалено у Великобританії.

Однак, їх головною особливістю і відмінністю від новоприйнятої доктрини в Україні є наявність розвинутої правової системи у цих країнах. Тобто тим службам, якщо і надається право прослуховувати, то тільки за рішенням суду, на основі серйозних обвинувачень.

Українська правова система не розвинута на такому рівні, вона значно заангажованіша.

У нашому випадку все буде відбуватися приблизно так, як і в Росії: з прокуратури надходитиме запит і оператори відразу надаватимуть усі необхідні данні про користувача, порушуючи букву закону. Такі вимоги будуть обов’язковими до виконання.

Наведу ще один приклад: як у Павла Дурова забрали соцмережу “Вконтакті”.

Після масових протестів 2011 року соціальні мережі стали відігравати дуже важливу роль у координації дій людей та їх комунікації. Влада спробувала взяти це під контроль та максимально обмежити таку діяльність, але у на їх шляху став Дуров.

Він дотримувався сталої позиції: дані користувачів надавати лише за рішенням суду. Очевидно, що це тривалий процес, у якому спершу має бути відкрита кримінальна справа, що проходитиме через масу юридичних процедур та етапів.

Звісно, це жодним чином не могло задовольнити російську владу. Проти Дурова почалася кампанія дискредитації і один з найвідоміших сайтів у нього відібрали.

Того ж можна очікувати і в Україні. Спочатку закон подадуть під прикриттям захисту національних інтересів, а закінчиться все абсолютною ліквідацією опозиції.

Насправді, у громадян просто забирають інструмент самозахисту: вся інформація у вільному доступі для правоохоронних органів і може використовуватися проти народу.

Через утвердження такої доктрини Україна зазнає того ж сценарію, як і Росія: за слова, що нестимуть у собі опозиційний характер, критику влади або банальне її поширення, люди будуть сидіти за гратами.

22814
Акція протесту в Санкт-Петербурзі 1 серпня 2013 року. Фото: russianlook.com

За останній рік у Росії близько 60 людей потрапили у в’язницю за те, що просто натиснули “Розповісти друзям” або “Поширити” – сьогодні це вважається розповсюдженням інформації.

Офіційної цензури не буде, через що ЗМІ, блогери, спільноти, акаунти соцмереж, під впливом страху обмежать себе з власної волі, а це – набагато гірше.

Самоцензура небезпечна тим, що вона не має меж, ти не знаєш,де вона закінчується, про що можна говорити, а про що – ні.

Доктрина – це один з перших кроків української влади, через який мають бити на сполох не лише політичні активісти, оскільки вони знають закон, у них є певна правова база і вони юридично більш грамотні, ніж звичайні громадяни.

Як це відбувається у Росії?

Політичні активісти прослідковують усі ці законопроекти та намагаються діяти в певних рамках, вони знають де ці рамки починаються, а де закінчуються. Переважно, від цього страждають звичайні пересічні громадяни, які банально не знають законів.

Конституція Російської Федерації адекватна, вона забезпечує всі права та свободи громадян. Інша справа, що її не дотримуються. Російська Конституція більш схожа на збірку анекдотів, тому що ти читаєш і розумієш, що живеш у прекрасній країні. На жаль, реальність зовсім інакша.

Так от, ці закони про свободу слова, про свободу зібрань теж апелюють до національної безпеки, захисту сувернітету, інформації, користувачів, як і зараз в Україні. Це дозволяє обходити основний закон.

Тут, власне, питання до громадян України, тому що в Росії цей момент прогавили і поступово нашу свободу забрали.

364042_original
Мітинг за свободу слова у Москві 22.11.2014

Для українців Конституція важливіша, ніж національна безпека, чи ні?

Якщо люди готові пожертвувати своїм правами заради “національного блага та безпеки”, то перший крок вже зроблено. Буде другий, буде третій і недалеким стане той день, коли в буквальному сенсі буде обмежена свобода слова та право на зібрання; будуть прийняті нові, більш жорсткі закони для ЗМІ та блогерів, оскільки вони працюють на велику аудиторію.

Ця репресивна машина успішно працюватиме і в результаті призведе до тотального контролю мережі Інтернет, цензури та диктатури”, – підсумував Кузнєцов.

Доктрина інформаційної безпеки України, яку затвердив Петро Порошенко, на тлі сучасних реалій більше схожа на впровадження тоталітарного режиму, аніж на захист від зовнішнього агресора.

Варто зрозуміти одне: такі закони не мають зворотнього шляху. Будь-яка заборона провокує іншу заборону. Коли певне обмеження входить у дію, з часом здається, що його недостатньо, і тоді вводять нове.

Можливо, цей процес здається тривалим і малоймовірним, та насправді для встановлення тотального контролю та суттєвого обмеження прав громадян потрібно лише кілька років.

Із часом несвобода стане нормою, і нікого не дивуватиме тотальний контроль, заборони та обмеженість.

Лілія Кузьменко 
для ІНФОРМАТОРа