Закони бойових дій передбачають два типи ведення боротьби. Або на території ворога з місцевими військовими силами, або на власній території – з загарбниками. Українське сьогодення подібних простих формулювань не визнає. Може за це ми його так і любимо.

Якщо б, ще місяць тому, який-небудь журналіст запитав керівника НАБУ Артема Ситника в чому полягає перспектива використання бойової броньованої колісної або гусеничної машини підвищеної прохідності (або БТР) в антикорупційних розслідуваннях, йому варто було б лукаво відповісти старою як світ відмовкою ,,Про всяк випадок,, , зав’язавши народну мудрість у вузлик складних термінів і специфічної політичної і правової лексики. Журналіст би звичайно обурився такою непрофесійністю, але сьогодні Артем Сергійович мав би право задоволено відмітити на прес-конференції власну передбачливість.

БТР антикорупційному бюро безумовно потрібен. Хоча б для захисту від Генпрокуратури. З іншого боку, в подібних цілях варто використовувати інші, більш надійні методи. Орган, що розслідує корупційну діяльність має знати цей простий наратив. Наразі, хабарі є ефективнішою формою самозахисту, аніж бойова техніка.

Ще в квітні в одному з інтерв’ю пан Ситник зазначав, що вірить у перспективу реформування ГПУ і плідну співпрацю з близьким до НАБУ правоохоронним органом і те, що без тісної взаємодії і в ситуації постійного конфлікту результативність роботи обох відомств зменшуватиметься.

Тому сьогоднішній інформаційний шквал щодо обшуку, проведеного ГПУ, вдарить по обом відомствам. Правоохоронні органи не мають діяти у межах правил дій під час вуличної бійки. В політичному полі не варто привертати увагу до ударів в свій бік, а про нанесення тяжких тілесних власному супернику треба попереджати за 24 години, бажано у письмовому вигляді. Саме тому, гучні заяви антикорупційного бюро більше всього нашкодять антикорупційному бюро, а надмірна нетактовність і гарячковість прокуратури діятиме проти неї самої. Подібні якості взагалі не є бажаними для політичних фігур, якщо вони не роблять ставки на власний популізм. В тому разі, якщо подібного роду маніпуляції у нашій країні властиві і правоохоронним органам, то нічого хорошого нас не чекає. Адже навіть останній патрульний знає, що затримувати треба тихо, а всі твої дії можуть бути використані проти тебе.

Тінь підозри впаде також на Верховну раду, яку ряд ЗМІ уже звинуватили в тому, що вона досі не прийняла закон щодо надання НАБУ права на прослуховування, через відсутність якого і сталися ці події.

А загалом нічого незвичайного. Вулиці Києва давно звикли і до бойової техники, і до підкилимової боротьби чиновництва. Де вже теплій терпкості сьогоднішнього дня до рокоту танкових батальйонів і тріскоту кулеметних черг в куряві розбитих доріг, а чого-чого, але вже цього добра наш золоверхий на Дніпрі бачив чимало. Навіть більше, аніж треба.

Андрій Несміян для сайту Антиполітика