Ідеологічна складова будь-якої актуалізованої спільноти відіграє значну роль у процесі її розвитку.

Купка бородатих добродіїв може роками чинити опір супротивнику маючи мінімальний боєкомплект та бажання потрапити до Раю.

На початку першої чеченської війни місцеві повстанці майже не мали зброї та військового спорядження, проте їх жага до перемоги була сильніша за обставини. Невеликими мобільними групами вони здійснювали напади на російські військові об’єкти з метою експропріації ресурсів.

Деякі операції здійснювалися без жодного пострілу. В бій йшло все, що хоча б якось нагадувало зброю: саперні лопати, ножі, мотузки. В такі моменти перевага духу над матерією стає очевидною. Інший приклад – американські військові, які навряд чи наважаться вступати з моджахедами у ближній бій, навіть не дивлячись на очевидну перевагу в озброєнні.

Справа у тому, що мотивація військовослужбовця США та мотивація звичайного таліба мають протилежне підгрунтя: перший воює за гроші та безкоштовну медичну допомогу, у той час як другий — за Бога та свій шанс все ж таки побачити обіцяних гурій. Помирати за ідею значно цікавіше ніж за високий рівень ВВП.

За роки незалежності, армія України перебувала у жалюгідному стоновищі. Після розвалу СРСР, можновладці не приділяли необхідної уваги цьому питанню, звісно ж окрім бажаючих розкрадати надбання радянської військової машини.

З держбюджету виділялися настільки мізерні кошти, що навіть не завжди доходили до керівництва військових частин.

Наприклад, у 2013 році бюджет збройних сил складав 18,8 млрд. грн.. Ситуація за 2016 рік виглядає краще (67,8 млрд. грн), але насправді це не суттєво.

Досвід воєнних дій на Сході України показує, що армія, яка майже не придатна до війни, за лічені місяці може стати значною проблемою для опонента. Але для того, щоб вона була боєздатною потрібно не лише технічне забезпечення, але вмотивованість.
Серед військових доволі неоднозначне розуміння того, за що вони воюють і це варто виправляти.

У іншому випадку всі зусилля витрачені для здобуття повної перемоги будуть марними, і Україна так і залишиться сировинним придатком однієї із імперій.

Олег Хіора