Національна рада з питань телебачення і радіомовлення пропонує заборонити українським політикам вести програми на телебаченні.

Журналіст видання ІНФОРМАТОР вирішив розібратися чи варто вітчизняним депутатам і чиновникам перетворюватися на журналістів.

Нагадаємо, нещодавно голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Юрій Артеменко заявив, що робота політиків на телебаченні суперечить українському законодавству про політичну рекламу.

То чи можливо поєднати законодавчу роботу, власні політичні амбіції та незалежну журналістику?

Вічний журналіст

Перший, про кого варто було б згадати – народний депутат від фракції БПП Сергій Лещенко. До стін парламенту чинний парламентар потрапив саме як відомий журналіст, автор антикорупційних розслідувань, але й після отримання мандату, Лещенко не забув про свою минулу професію.


Народний депутат Сергій Лещенко

Зараз народний депутат веде авторську програму “Чесна політика з Сергієм Лещенко” на 24 каналі.

Сам Лещенко у своїх дописах на Facebook називає це відеоблогінгом, але від перестановки доданків сума не змінюється, оскільки парламентар у такий спосіб поширює серед громадськості важливі для нього теми і думки, тим самим збільшуючи чисельність потенційних виборців та здобуваючи рейтинг.

“За життя” чи “за епатаж”?

Наступним політиком-журналістом став народний депутат від “Опозиційного блоку”, бізнесмен, а віднедавна ще й ведучий однойменної з власною партією програми “За життя” – Вадим Рабінович.


Народний депутат Вадим Рабінович

Використовуючи медійний ресурс свого колеги по партії “За життя” Євгена Мураєва – телеканал NewsOne, Рабінович активно висловлюється про помилки вітчизняних політиків, критикує їх та пропонує власні методи розв’язання проблем, які вочевидь збігаються і з програмою його політичної сили.

“Інша Україна”

Саме ток-шоу з такою назвою, яке виходило на телеканалі Zik проводив керівник партії “Рух нових сил”, колишній президент Грузії та екс-голова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі.


Екс-президент Грузії Міхеіл Саакашвілі

Після відставки з посади голови Одеської ОДА, Саакашвілі також розпочав кар’єру ведучого, активно поєднуючи її з власною політичною діяльністю, часто використовуючи роботу у медіа-сфері для просування власних ідей.

Свідченням цього можна вважати вступне слово Міхеіла Ніколозовича у пілотному випуску власної програми “Інша Україна”.

Злочин чи ні?

Питання роботи політиків на телебаченні у якості ведучих є достатньо складним. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення вважає, що відповідна діяльність є порушенням чинного законодавства про політичну рекламу, оскільки присутність політиків на телебаченні автоматично сприяє підвищенню їх рейтингів і створює нерівні умови конкуренції між потенційними кандидатами у виборчих перегонах.

У органі зазначають, що через недосконалість законів, створюється “лазійка”, якою і користуються з метою отримання переваги над опонентами за допомогою авторських програм на телебаченні.

Натомість варто зазначити, що присутність політиків на тому чи іншому телеканалі означає, що його аудиторія зростатиме, за рахунок потенційного електорату діяча, а значить і вартість розміщення реклами. Фактично недосконалість вітчизняного законодавства створює сприятливі умови для взаємовигідної угоди між телекомпаніями та політиками: “Вам електорат – нам аудиторія та перегляди”.

З іншого боку варто розуміти, що депутати й інші політичні і громадські діячі через специфіку власної діяльності є більш компетентними ніж журналісти у профільних питаннях державотворчих, економічних і культурних процесів, до того ж професійні, ділові і політичні зв’язки дадуть змогу правильно організовувати склад гостей програми і, відповідно якісніше та предметніше обговорювати повістку дня. Саме тому їх поява в ефірі може значно підвищити якість політичних ток-щоу, а обговорені питання зможуть реально у майбутньому ставати законодавчими ініціативами.

Ще одним моментом, який варто згадати, є поведінка українських політиків у ток-шоу. Важливо, аби політик-ведучий виступав модератором дискусії між гостями чи просто влучно і неупереджено задавав питання своєму співрозмовнику, а не пропагував власні переконання та піарився. В українських реаліях така перспектива видається малоймовірною, зважаючи на вищенаведені приклади.

Тож, як ми бачимо, перспективи поєднання роботи ведучого ток-шоу на телебаченні та політичної діяльності наразі виглядають достатньо неоднозначно. З одного боку це дає змогу змінити якість відповідних програм, а з іншого вони можуть бути використанні для додаткового підвищення рейтингу того чи іншого політика. У будь-якому випадку зміни до чинного законодавства прийматимуть парламентарі, якщо відповідна заява Нацради перетвориться через народних депутатів на законопроект.

Нагадаємо, раніше ІНФОРМАТОР повідомляв, що Національна рада з питань телебачення та радіомовлення пропонує заборонити українським політикам бути ведучими у програмах на телебаченні.

Максим Лиманський

для ІНФОРМАТОРа